Виховні години

ТЕМАТИЧНА ВИХОВНА ГОДИНА

 «Моя родина-моє життя»

Мета заходу: консолідація зусиль вихователів, педагогів, сім'ї та громадськості з метою створення соціально благополучного виховного середовища, виховання й плекання грамотної, культурної, народно зорієнтованої та духовно розвиненої людини. Виховувати любов до найдорожчої для кожного з нас родини, сім’ї, історії, традицій своєї сім’ї. Прищеплювати любов та повагу до старшого покоління.

Оформлення сцени: святково прибрана сцена, на стінах вишиті українські рушники, портрети видатних українських жінок-матерів, образ Божої матері, квіти, напис: «Моя родина, моя сім’я…». Родинні дерева, фотокартки.

Вступне слово наставника

Добрий вечір, шановні! Щасливі ми, що народились і живемо на чудовій, зеленій, багатій і славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут корінь роду українського.

Рід – це низка поколінь, які походять від одного предка.

Родовід – це історія поколінь певного роду, перелік, запис, що виявляють й ілюструють походження, послідовність поколінь.

Родина - це природне середовище життя і розвитку дитини, у якому закладаються основи особистості. У розвитку дитини родина виконує такі важливі функції, як регулювання фізичного та емоційного розвитку, вплив на розвиток психологічної статі, вплив на розумовий розвиток, ознайомлення дитини з соціальними нормами, формування ціннісних орієнтацій, соціальна підтримка. Виконанню цих функцій сприяє клімат родинних відносин, режим родинного життя, зміст діяльності, притаманний різним поколінням членів родини.

Сім’я – це, звичайно, мама і тато, сестра і брат, бабуся і дідусь. Сім’я – це група людей, яка складається із чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом під одним дахом.

Формування любові до ближнього починається з відчуття дитиною любові до батька, матері, братів, сестер, дідусів і бабусь, рідних, близьких, знайомих. Усі ми зобов'язані любити ближнього, бо ж живемо всі на одній Землі, на одній планеті і маємо право на вічне блаженство. Тож повинні один одному допомагати, не чинити зла, робити добро людям. При цьому не забуваймо, що любов між людьми починається від кожного з нас.

(звуч. Пісня " Родина родина - від батька до сина ”)

Студент

Серед усіх геніальних винаходів людства одне  з найважливіших місць займає сім’я, родина.

«Від родини йде життя людини», «Без сім’ї немає щастя на землі»- говорять в Україні.

Сім’я – святиня людського  духу, благородних людських  почутів: кохання, любові, вірності, піклування. Сім’я – це невсипуща хранительниця  національних звичаїв і традицій, пам’яті предків. Людина є смертною. Але рід, родина, народ – безсмертні.

Сьогодні всі ми тут зібралися, щоб краще пізнати себе та близьких нам людей. Адже не випадково в народі кажуть, що у світі існує багато нерозгаданих таємниць, і одна, найбільша серед них, – любов до батьків і дітей.

Бо всі ми обвиті стежками доріг,

Які простяглися без краю.

Початок дороги – це отчий поріг,

Кінець її – хто ж цього знає?

Студент

Сім’я – це група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом (під спільним дахом). 

Тобто ви живете у своїй сім’ї, серед близьких і дорогих людей.

Ваша сім’я – це ваша маленька батьківщина, в якій ви живете. Ніжно любіть її, бо вона – частинка українського народу.

Кожна сім’я складається з: матері, батька, дітей (тобто, в декого з вас є ще братики і сестрички).

Ідеальна сім’я створюється на основі кохання двох людей протилежної статі. Подружня пара-це вісь сім’ї.

Чоловіка у шлюбній парі найчастіше називають батьком.

Діти ж звертаються до батька ласкавими словами: тато, батечко, татусь, татунечко та інші.

Від слова батько походить слово Батьківщина (вітчизна), а також батьківщина – спадщина від батьків.

Студент «Моя сім’я»

Розкажу вам, друзі, я

Що таке моя сім’я.

Разом дружно проживаємо

І пісні про це співаємо.

Люба матінко моя –

Як пишаюсь нею я.

В неї руки золоті,

Серцем кожного зігріє.

 Тато сильний і завзятий,

Він – господар в нашій хаті.

Все майструє, все ладнає,

Бо до всього хист він має.

 Дід і бабуся у пошані –

Вони праці ветерани.

Всіх онуків міцно люблять

І як пташенят голублять.

 Є у мене ще й брати –

Кращих в світі не знайти.

Ось і вийшло: всіх сім «я»

Знайте, це і є сім’я.

Студент

Родина. Сім’я. Затишок. Добробут. Як тісно пов’язані між собою ці поняття. Міцна сім’я – міцна держава.

Роде наш красний! Що може бути прекраснішим від того дня, коли до отчого порога, під рідну батьківську стріху, мов ластів’ята до рідного гнізда, злітаються діти, онуки, правнуки.

Злітаються, щоб низько вклонитися матері, заглянути в її ясні очі, які так часто не стулялися ночами, коли ми хворіли; поцілувати натруджені материнські руки, що так ніжно гладили нас по голівці, оберігали від спеки і холоду, знімали жар із нашого чола, випікали смачний духмяний хліб.

Початок дороги – це отчий поріг…

Студент

Батьки і діти, діти і батьки –

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день минувший – на віки!

Студент

Жінка – мати, дружина, берегиня сімейного вогнища. Вона завжди створювала затишок і лад у сім’ї.

Мама, матуся, ненька – скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, але вороття назад немає. І скільки не було б нам: 5, 20 чи 50 – завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

Студент

Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки, і вечірньою молитвою.

Студент

Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «мама» мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилялася мати. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та внуках, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро - добра й вічна Берегиня роду людського.

Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і сміливі воїни, філософи і мудреці, просто добрі люди. “Якби не мамина пісня, - казав один древній історик, - наше життя було б набагато біднішим.”

Студент

Найбезкорисніша – це матері душа,

Вона і самовіддана й чутлива.

І доки ще матусенька жива,

Не забувай її красу і силу.

Найбезкорисніша – то мамина краса,

Яка довіку сяє для дитини,

Благословіть же матір, Небеса,

А, Божа Матір, збережи дитину!

Свята і вічна – матері любов,

Серця у мам горять теплом надії,

Тож збережи назавжди ту любов,

Хай мама лиш від щастя молодіє.

І прикростей ти мамі не принось,

Щоб менше плакала вона ночами,

Вона віддасть тобі з натруджених долонь

Своє гаряче серце – серце мами!

Студент

Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо протягом багатьох років супроводжують нас у житті її ласка і турбота, її подарунок – вишитий рушник.

«Пісня про рушник»

Рідна мати моя, ти ночей недоспала,

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай а ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші блакитні твої.

Я візьму той рушник,

Постелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Студент

Мати-берегиня роду людського, її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй колискові пісні, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості. Недарма в народі кажуть: "Яка мама, така й доня".

Запрошена мама студентки______________________________________

Звучить пісня у виконанні ____________________ "Мамина вишня".

Ведучий

Мати. Матуся. Материнство. Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче ввібрали в себе ці сонячні слова. Задовго до народження дитини й до останньої хвилини власного життя серце матері віддане дітям, сповнене турбот про доню чи сина, навіть коли вони давно дорослі, мають своїх дітей, родину.

Чи не тому матері не мають віку? Молода, в літах чи зовсім старенька – мати все одно залишається найближчою та найріднішою.

Запрошена студентка вже мама________________________

Студент

Давайте всі з вами згадаємо прислів'я про маму.

- Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

- Нема того краму, щоб купити маму.

- Матері ні купити, ні заслужити.

- Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.

- Добре й неньці, як дитина в славі.

- Мама одною рукою б'є, а другою гладить.

- Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині.

- Нема в світі ріднішого, як мати дитині.

- На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.

Студент

        Мати і батько – найближчі й найрідніші люди для кожного з нас.

Батько в родині був прикладом для синів. Він виховував їх, слово його завжди було законом. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме така – батьківська любов.

Батько в родині завжди був головою сім ї. І ним, батьком, пишалися. Якщо батько добрий господар, то і родина вся живе багато й щасливо. А якщо глава сім ї не дбає про свою родину, то відразу видно – немає в домі мудрого і доброго господаря.

Батько – розуму навчає!

Давайте всі з вами згадаємо прислів'я про батька.

- Яка хата – такий тин. Який батько – такий син.

 -  Як батька покинеш, то і сам загинеш.

-  Що робить батько, те й його дитятко.

-  Не навчив батько, то не навчить і дядько.

-  Батько не той, хто породив, а той, хто спорядив.

-  Батькова лайка дужча за материну бійку.

-  З батьком суд коротенький.

Студент

      Татко, таточко, татусь
       Найрідніший, милий,

       Чи є ще хтось такий в світі,

        Кого б так любили?

Немає в світі кращих друзів,

Як я й мій рідний тато;

Із ним ми дружимо так щиро,

Що годі й розказати!

            . Я кожного шаную тата,

              Хоч як їх тут багато,

              Та лиш таким хотів би стати

              Розумним, добрим і завзятим,

              Як мій, мій рідний тато.

Студент

Чи є руки золотіші,

А серце – ніжніше?

Ти – надія і підтримка,

радість і порада,

Наша гордість і підтримка,

Любов і розрада.

     Плине час, минають роки,

 Але в пам яті моїй

 Назавжди залишиш спокій,

 Мій татусю дорогий!

 Від біди нас захищаєш,

 від нещасть і зла,

 Нас завжди оберігаєш,

 Як птах пташеня.

Зарошений отець Миколай!!!!!!!

Студент

Дідусь і бабуся… Це мудрі, досвідчені роками наставники. Слово дідуся не таке суворе й вимогливе, як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи.

Дідусі завжди вміють заспокоїти й дати мудру пораду. Бабусі – це найвірніші подружки. Вони пестять онуків і все їм дозволяють.

Милі бабусі! Ви - сама казка! Ваші лагідні, ніжні слова голублять, пестять душі і серця онучат.

Студент

Любий, дорогий наш дідусю,

Ми – твої внучата,

Прибігаємо до тебе

Щастя побажати.

Хоч твоє волосся сивиною

Густо посріблилось,

Ти для нас, дітей маленьких,

Другом залишився.

Студент

Ой бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті

В невсипущому труді,

Твою працю я шаную,

Твоє серце добре чую,

І сьогодні я бажаю:

Хай сонечко тобі сіяє!

Слова про неповні сім’ї та про дітей позбавлених батьківського піклування

Запрошений представник соц служби!!___________________________

Виступи студентів______________________________________________

 Студент

Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду.

Свій маленький листочок на цьому дереві має кожен із вас. Гілки – ваші батьки, їхні сестри і брати. Стовбур – дідусі й бабусі. Відростки їхні брати і сестри. Коріння – батьки ваших дідусів і бабусь. Чим міцніше росте дерево – тим більше є рід, у кожної гілочки або коріння є своє ім’я.

Кожна людина повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх прапрадідів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Потрібно вивчати «дерево свого роду». Що більший рід, то міцнішим росте дерево.

Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять – це наш обов’язок не лише перед минулим, а й перед майбутнім поколінням. Бо доки існує життя на землі, доти роду людському нема переводу!

Студент 1

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник!

Студент 2

Бо ж нашому роду – нема переводу!

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду

На довгії роки, на вічні віки!

Студент

«Без сім’ї немає щастя на землі», - твердить народне українське прислів’я. Напевно, кожен із нас усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому, на перший погляд, вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов’ю, бажанням допомогти й розрадити.

Материна ніжна турбота, батькова вимогливість і сила, братова підтримка, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього?

Студент

Яких би життєвих перипетіи не зазнавала людина, які б перешкоди не долала, як би не страждала - завжди вона знаходить прихисток і розраду в сім’ї, де її підтримують, розуміють, жаліють.

Українці завжди дуже високо цінували сімейний затишок, сімейні цінності й традиції. Культ батька-матері й щасливої родини, де панує злагода, властивий нашій народній педагогіці споконвіку, бо лише сім’я може захистити людину в такому непередбачуваному й жорстокому світі.

Студент

Нехай у царстві батьків наших і дітей передаються із покоління в покоління працелюбність і достаток, довіра й подяка, добрий звичай і спомин про славні діла.

Нехай наші славні родини примножуються і процвітають, зберігають свої традиції та передають їх від роду до роду, від покоління до покоління!

Твори роздуми на тему моя майбутня родина!!!!(студенти читають)

Студент

Країни - як люди, і люди – як країни. Різниця лише в тому, що кожній окремій людині судилося, народившись, здійматися крутими стежками добра над прірвами зла й досягти своїх вершин.

Країни теж народжуються і, як зорі в небі, ледве жевріють або розгоряються яскравими стожарами. Рідко вони гаснуть. Їм судилося сяяти вічно, незважаючи на те що гаснемо ми, люди. Можливо, і гаснемо для того, щоб віддати свій вогонь цьому вічному сяйву Батьківщини…

Ведучий

Україно, рідно моя, мила,

Хто тебе так лагідно назвав?

Хто, зібравши серця свого сили,

 Душу ніжну в назву твою вклав?

Ведучий

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родились, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті!

Ведуча

О, Боже, дай повік любити всю родину, рідний край

Де квітка, пташка, моя сім’я, зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом: Україна.

( Звучить пісня « Україна»)